Сьогодні Нижньоворітська громада попрощалася з воїном ЗАВОДЯК Василем
Сьогодні Нижньоворітська громада попрощалася з Героєм, військовим Заводяком Василем, котрий загинув минулого тижня на війні з російською ордою.
Провести воїна в останню путь зібралися родина, однокласники, друзі, численна Нижньоворітська громада – як ті, хто знав Героя, так і ті, хто не знав. З висоти небес споглядала душа новопреставленого Василя на рідні будинок, церкву, школу, вулицю, село. Прощався воїн Василь Заводяк з нами, українцями, щоб полинути до Царства Небесного, до своєї вічної домівки, адже поліг за Вітчизну, боронячи рідний край від окупанта.
Недовге судилося йому життя. Напевно, мав багато планів, хотів їх зреалізувати, дбати про сім`ю, дітей, онуків. Та Господь забрав його, хоч і важко з цим змиритися. Особливо важко згорьованим батькам, яких звістка про смерть синочка підкосила, на яких впала нестерпним тягарем новина, що ховатимуть сина. Єдина потіха для них, що син загинув геройською смертю, що залишиться у вічній пам`яті не лише у вузькому родинному колі, а в пам`яті громади та України. Кріпіться, дорогі батьки!
Навіть природа не стримала сліз, жалібно грав тужливі мелодії військовий оркестр, море квітів та молитов оточило домовину з тілом Василя Заводяка. Провели Героя з належними почестями до місця останнього спочинку, поховали у рідній землі, а побратими пострілами віддали честь загиблому воїну.
Вічна тобі слава і пам`ять, воїне Василю, нехай Господь оселить тебе у своєму Небесному Царстві на лоні Авраама, Ісаака та Якова, де «немає ні смутку, ні болі, ні печалі, тільки життя безкінечне». Ти назавжди залишишся в нашій пам`яті як Захисник, котрий сповнив слова Писання, що «немає більшої любові, ніж віддати життя своє за ближніх своїх».
Нехай земля тобі буде пухом, мужній солдате!
